Величезна кількість батьків без підстав на те утримують дитину в якості особистої власності. При цьому вони відмовляють йому в можливості висловлювати свою думку. Деякі дітлахи, що потрапили в таку ситуацію, мовчать і підкоряються батьківському слову, а деякі покірно наполягають на своєму, проявивши таку якість як впертість.

Кожна доросла людина повинна розуміти, що у дітей є перехідні вікові етапи. У такі моменти складний характер і впертість легко трансформується за допомогою спорту, рольових і навчальних ігор. Наприклад, хорошою варіантом запобігання впертості у дитини є якесь Це може бути будь-що, наприклад малювання, заняття спортом, риболовля, ігри… До речі придбати все що потрібно можна тут. За рахунок такої зайнятості організовується розумова діяльність і структуруються поведінкові навички.

Якщо говорити про дітей, які ще не усвідомили власне «я», то тут слід діяти дещо інакше. У віці 2 років малюки починають проявляти волю над родичами та маніпулювати ними, що згодом здатне породити формування впертості і примх. Таким чином, дитині захочеться все робити самостійно. І якщо мама або тато зробить щось замість крихти, він буде все переробляти на свій лад. У такій ситуації впертість є ознакою формування особистості. До дитячого впертості такого типу батькам слід поставитися з розумінням, не варто соромити малюка і всіма можливими способами боротися з цим. Навпаки найкраще заохотити дитину, спробувати трансформувати таку якість як впертість в щось позитивне.

Якщо дитині одного разу вдалося домогтися своєї мети при використанні впертості і істерики, то він починає чітко помічати, як можна в наступний раз досягти бажаного. І тоді батькам буде набагато складніше справлятися з упертістю малюка. Дитяча впертість є ключовою ознакою незнання, в зв’язку з цим не варто дозволяти дітям робити все, що вони забажають. До того ж це може бути дуже небезпечно для його життя. Також не рекомендується дозволяти дітям маніпулювати собою. Якщо в сімейних відносинах присутня атмосфера поваги і любові, то можна легко відшукати компроміс. Якщо ж в сім’ї обстановка неспокійна, то проблему, пов’язану з упертістю дитини, потрібно вирішувати лише після врегулювання сімейних взаємин.

У життєвих ситуаціях, які не уявляють для малюка ніякої небезпеки, не рекомендується дитячу упертість перетерпіти. Не просто так упертість дітей закладається самою природою. Іноді навіть батьки не розуміють, як в своєму житті стати менш впертим. А у дітей є перехідний вік, коли впертість здатна трансформуватися сама по собі. Головне мати багато сил і терпіння, і тоді всі перешкоди стануть переборними. Уперта дитина, якій менше 14 років – це ще не привід для занепокоєння. У процесі розвитку і зростання така якість, як впертість може коригуватися самостійно. До того ж маленьким дітям властиво упиратися.