Для здоров’я майбутнього учня до визначення його в школу треба обов’язково показати його не тільки дільничному педіатру, але і лікарям вузьких спеціальностей. Огляд дитини перед вступом до школи лікарями-спеціалістами допоможе виявити різні, на перший погляд приховані відхилення в стані здоров’я. Підвищену нервовість дитини виявить невропатолог, порушення в проголошенні слів, заїкання – логопед. Дуже важливо виправити дефекти мови до школи, так як, якщо їх вчасно не виправити, надалі вони негативно позначаться на контактах учня з учителем та однокласниками, можуть призвести до замкненості дитини, будуть заважати йому добре вчитися, особливо з російської мови. Виправленням мови займаються логопедичні кабінети дитячих садків і поліклінік.

Особливу увагу треба звернути на стан носоглотки. Якщо буде виявлена ​​якась патологія, є час для ретельного лікування.

Початкові форми відхилень у розвитку опорно-рухового апарату можуть бути виявлені лікарем-ортопедом. Їх виправленням займаються кабінети лікувальної фізкультури. Дуже сприятливу дію роблять танці і плавання.

Якщо при перевірці слуху опиниться, що він знижений, потрібно до початку навчального року пролікувати вуха. При неповному відновленні слуху слід попередити про це вчителя, щоб дитині було надано відповідну увагу.

Дуже важливо перевірити зір. Якщо виявиться, що дитині потрібні окуляри, придбати їх слід заздалегідь, щоб він до початку навчання встиг до них звикнути.

Необхідно побувати і у зубного лікаря. Хворі зуби – серйозний осередок інфекції, і якщо вони є, треба їх пролікувати.

Спробуємо зупинитися на кожній темі докладніше. Так буде легше не тільки систематизувати спостереження за станом здоров’я дитини, але й намітити черговість профілактичних заходів.

Гігієна органів дихання та мови

У дітей п’яти – семи років слизисті оболонки верхніх дихальних шляхів і голосові зв’язки дуже ніжні, легкоранимие, рясно забезпечені кровоносними судинами. Тому в цьому віці, так само як і в молодшому дошкільному, діти часто страждають від нежитю, запалення гортані, бронхів, легенів. Евстахиева (слухова) труба, що зв’язує порожнину носа і глотки, залишається короткою і широкою, унаслідок чого інфекція з носа, хворих зубів легко проникає в глотку і навіть в порожнину середнього вуха, викликаючи отит.

Велику роль у профілактиці захворювань органів дихання й мови відіграє правильне дихання – через ніс. При носовому диханні повітря, перш ніж потрапити в гортань, бронхи і легені, проходить через вузькі покручені носові шляхи, де очищається від пилу, мікробів і шкідливих домішок, зігрівається і зволожується. Цього не відбувається при диханні через рот. Крім того, при диханні через рот порушується природний ритм дихання (вдих в два рази коротше видиху), його глибина, що може привести до головних болів, стомлюваності і навіть затримки розумового розвитку. Якщо дитина постійно дихає через рот, його необхідно показати лікарю для з’ясування причин неправильного дихання і подальшого лікування.

Для оберігання органів дихання від захворювань необхідно навчити дітей уникати різких коливань температур повітря і їжі (після гарячого не пити холодне, не кричати на вулиці, не стояти на протязі, не перебувати в сирих, холодних, запилених приміщеннях та ін.) Щоб не перенапружувати голосові зв’язки, потрібно навчити дітей розмовляти спокійним голосом, не кричати, співати без напруги. Діти шостого року життя цілком здатні запам’ятати і виконувати ці правила.

Для зміцнення м’язів гортані та голосових зв’язок рекомендується запропонувати дітям прості і доступні вправи: пускати мильні бульбашки, видихати повітря через соломинку в склянку з водою, здувати фантики зі столу – “хто далі?”, Можна використовувати губну гармошку. Якщо у дитини проблеми з бронхами чи легенями, рекомендується гра на блок-флейті. Прекрасним вправою є сміх. А тому, шановні батьки, візьміть за правило щодня читати дітям гумористичні оповідання, до речі, це не тільки смішно, але й дуже корисно!

Ефективність перерахованих вправ полягає в тому, що відбувається затримка дихання і кров насичується вуглекислим газом, який необхідний організму не менше, ніж кисень, діафрагма (м’яз, що розділяє грудну і черевну порожнини) активно працює і проводить масаж внутрішніх органів, до яких в результаті цієї роботи притікає велику кількість крові. Посилений кровотік постачає органи живильними речовинами і відносить продукти розпаду, що дуже корисно для здоров’я.

Чудовий ефект дає спів. Під час співу не тільки зміцнюються м’язи гортані і голосові зв’язки, але й розвивається фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків, особливо при вивченні іноземної мови, – дитина говорить те, що чує. Тому, якщо ви хочете, щоб дитина був успішний у вивченні іноземної мови, запишіть його в хорову студію. Займаючись в хорі, майбутній школяр не тільки навчиться співати, але і придбає навички спілкування з однолітками, що дуже придасться в школі. Якщо звернутися до історії, можна помітити, що всі співаки довго живуть і зберігають бадьорість духу і твердість розуму до глибокої старості.

Серцево-судинна система

Серцево-судинна система функціонує в тісному взаємозв’язку з системою органів дихання: змінюється частота дихання – змінюється робота серця; порушується робота серця – змінюється частота дихання.

Функції серцево-судинної системи полягають у транспортуванні кисню і поживних речовин до клітин організму і зворотному транспорті вуглекислого газу і продуктів розпаду до органів виділення. Кров бере участь у підтримці постійної температури тіла і виробленні імунітету. А серце працює як насос, забезпечуючи постійну циркуляцію крові.

У дітей п’яти – семи років серце і судини ростуть пропорційно зростанню скелета і м’язів і при звичайних умовах легко справляються з навантаженнями. Під час хвороби, стресу робота серця порушується, йому важко справлятися зі своєю функцією, і може виникнути збій у роботі серцево-судинної системи. Щоб цього не сталося, серце необхідно тренувати. Це легко зробити, тренуючи скелетні м’язи за допомогою активних рухів: м’яз, виконуючи роботу, потребує більшої кількості поживних речовин і кисню, серце працює більш інтенсивно для посилення циркуляції крові, серцевий м’яз розвивається, тренується. Чудово підходять для цього будь-які циклічні руху: біг, швидка ходьба, плавання, катання на велосипеді. Але не можна перевтомлювати серце, тому навантаження повинна строго дозувати. Розмір навантаження визначається станом організму.

У період росту серце менш стійко до впливу шкідливих факторів, і в першу чергу – інфекцій. Ускладнення на серце можуть виникнути після перенесеного грипу, вірусної інфекції, але найбільшу небезпеку представляє стафілокок. Цей збудник викликає ангіну і скарлатину, а при несприятливому перебігу хвороби легко проникає в кров, розноситься по організму, осідаючи в суглобах і серці; стафілокок вражає сполучну тканину суглобів і клапанний апарат серця. В результаті грізне не дитяче захворювання – ревматизм (недарма в народі кажуть, що ревматизм “лиже суглоби і кусає серце”).

Дуже важливо берегти серце дитини після хвороби, тому що температура послаблює серцевий м’яз. Взагалі щадний режим фізичних навантажень потрібно дотримувати після будь-якої хвороби.

Необхідно пам’ятати, що передумови таких “дорослих” хвороб серцево-судинної системи, як інфаркт, інсульт, закладаються в ранньому дитинстві, причому нерідко – батьками. Ось як це відбувається: під час стресу (переляк, переживання, хвилювання) в організмі виробляється адреналін, який надає м’язам велику силу. (Цей механізм генетично обумовлений еволюцією. Первісна людина випробовував стрес під час полювання, організму необхідні були додаткові можливості, щоб зловити звіра або втекти від нього.) При фізичному навантаженні весь вироблений адреналін згоряє, даючи м’язам додаткову силу. Але якщо хвилювання є, а фізичне навантаження відсутнє, то адреналін у вигляді адреналінових бляшок осідає на стінках кровоносних судин, зменшуючи їх просвіт та еластичність.

Який можна зробити висновок? Якщо дитина хвилюється, не треба його заспокоювати, саджати на стілець, а необхідно запропонувати якусь фізичну роботу: добігти до дерева і подивитися на його листя, нарвати газет для пап’є-маше, збігати до поштової скриньки за поштою, просто пострибати.

Говорячи про здоров’я серця і судин, не можна не зупинитися на дієті. Для оптимальної роботи серцевої системи необхідні вітаміни, особливо А, С, групи В, і білки. Жири у великій кількості чинять на серце і судини згубну дію, так як надлишки жирних кислот відкладаються на стінках судин, уповільнюючи кровообіг.

Кращим засобом оздоровлення судин є процедури загартовування – контрастні повітряні і водні, а також розтирання.

Зір і слух

Слуховий аналізатор відіграє дуже велику роль в житті дитини. Слух впливає не тільки на сприйняття навколишнього світу, але й на загальне здоров’я дитини. Коли дитина слухає музику, відбувається вібрація барабанної перетинки, яка викликає вібрацію внутрішніх органів, активізує їх роботу. Дуже корисно малювання під музику, в процесі якого розвиваються різні сенсорні системи (рухова, зорова, слухова).

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно оберігати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати отит (запалення середнього вуха). Слід оберігати слуховий апарат від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку для дітей представляють навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум під’їжджають машини або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам’ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової – на 60 відсотків!

Для розвитку слухового аналізатора можна запропонувати дітям послухати шум за вікном і представити дії, що супроводжують ці шуми: йде дощ, діти бігають по сухим листям, працює газонокосарка і т. д. Не можна забувати і про користь звуків природи. Зараз продається величезна кількість записів з шумом морського прибою, звуками лісу, голосами птахів та ін

Дуже корисні й цікаві дітям наступні ігри: “Часовий” – запропонувати дитині закрити очі і вгадати, хто пройшов повз (мама, бабуся, сестричка і т. д.); “Вгадай по звуку” – за ширмою виробляти різні дії, а дитина вгадує , як виходять ці звуки, або придумує свої асоціації (наприклад, можна штрихувати олівцем, м’яти кальку або фольгу, переливати воду, пересипати крупу; якщо м’яти фольгу, звук нагадує жарення яєчні, якщо натиснути на мішечок з крохмалем, схоже, що хтось йде по хрусткому снігу). Такі ігри не тільки тренують слуховий аналізатор, а й розвивають фантазію. Головне – почати, а продовження гри прийде саме.

При будь-яких скаргах на біль у вухах потрібно обов’язково показати дитину лікарю, а з профілактичною метою щороку показуйте дитини отоларинголога.

Зір. Ніякий інший аналізатор не дає настільки повної інформації про навколишній світ, як зоровий. З іншого боку, і патології зору зустрічаються набагато частіше, ніж патології інших аналізаторів. Найстрашніше в тому, що порушення зору рідко бувають уродженими, частіше купуються протягом життя, тобто цих порушень цілком можна було б уникнути … при грамотній організації діяльності дитини.

Наше око влаштоване так, щоб дивитися вдалину, ковзаючи з предмета на предмет. А вся робота дітей, особливо перед школою, побудована на статичному напруженні м’язів очей, в результаті вони перенапружуються, кришталик витягується, очне яблуко деформується і виникає порушення зору. У дітей п’яти – семи років порушення не настільки помітні, а в школі, при систематичному навчанні, вони проявляються досить швидко. Найбільш поширене порушення зору у дітей – короткозорість (міопія). Найчастіше вона розвивається в результаті посиленої напруги зору при розгляданні картинок, малюванні, вишиванні та інших заняттях, пов’язаних з розгляданням дрібних предметів, деталей. При перенапруженні порушується циркуляція крові в очних яблуках, а отже, і їх харчування.

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші – праворуч), щоб рука не загороджувала роботу; дуже серйозно ставитися до вибору книг для дітей, особливо якщо дитина вже сам читає. Текст книги повинен бути великим, чітким, папір простий, а не крейдованого, так як на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору.

Якщо дитина вчиться читати, краще писати текст в альбомі великими літерами, якщо навчається музиці, то перші ноти теж необхідно переписувати від руки в спеціальний альбом. Це, звичайно, відніме частину вашого часу, але зате збереже зір вашій дитині. Не читання псує зір, а дрібний і нечіткий шрифт!

Потрібно вчити дітей і вчитися самим зберігати очі в м’якому, розслабленому і рухомому стані.

Для профілактики порушень зору суто зорова робота не повинна перевищувати 15 хвилин, відстань від робочої поверхні до ока повинна дорівнювати відстані від ліктя до кінчиків пальців. Стежити за посадкою дітей повинні дорослі – у дітей дуже слабкий самоконтроль.

Особлива стаття в профілактиці порушень зору – телевізор і комп’ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп’ютері необхідно переривати через 15-20 хвилин (рекламні паузи), дотримувати відстань від очей до екрана (не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора).

Прекрасним вправою для очей є моргання. При моргання слізна рідина рівномірно поширюється по поверхні очного яблука, а сльоза не тільки зволожує рогівку, але і дезинфікує очей, захищаючи його від мікробів і різних нечистот, що знаходяться в повітрі. Моргання дає миттєві періоди відпочинку нервах сітківки, які знаходяться в постійній роботі, і за допомогою цього стимулює їх, оскільки відпочинок зміцнює нерви. Моргання сприяє розслабленню напружених м’язів, допомагаючи очам краще сфокусуватися і покращуючи їх співвісність (профілактика косоокості).

На виникнення короткозорості певним чином також впливає загальний стан здоров’я дитини, режим, харчування, спосіб життя (мала рухова активність дитини, рідкісне перебування на свіжому повітрі). При організації режиму після зорового навантаження потрібно обов’язково передбачити розслаблюючі вправи, наприклад, подивитися на крони дерев за вікном, на хмари, знайти лінію горизонту. У раціоні дитини повинні бути присутніми морква, чорниця, суниця, яйця, вершкове масло, печінка, морська риба, абрикоси, тобто продукти, що містять вітаміни групи А і В. Око, як будь-який інший орган, має потребу у свіжому повітрі та харчуванні, при гіподинамії ж порушується циркуляція крові, а в зв’язку з цим і живлення ока. При кисневому голодуванні очі швидше втомлюються, слабшають, втомлюються і недостатньо блищать. Дуже небезпечно для дітей перебування в прокуреному приміщенні, так як тютюновий дим роз’їдає ніжну слизову очей.

Дітям, схильним до короткозорості, слід обмежувати зорові навантаження, більше приділяти уваги їх фізичному розвитку, загартовуванню, прогулянкам і іграм на свіжому повітрі. Розпізнати короткозорість досить легко. Дитина близько підносить предмети до очей, швидко стомлюється, стає розсіяним, примружується, починає горбитися. Крім того, у дитини можуть з’явитися скарги на біль в очах, на головні болі, на те, що предмети перед очима розпливаються, двояться. При появі одного або декількох симптомів консультація офтальмолога обов’язкове!

Такі порушення зору, як далекозорість та косоокість, частіше за все розвиваються в ранньому дитинстві, а до семи років при грамотному лікуванні, як правило, зникають.

Опорно-руховий апарат

Постава – звична поза при стоянні, сидінні, ходьбі. Правильна постава формується в процесі росту організму в тісному зв’язку з розвитком рухів. Постава надає тілу красу і стрункість, забезпечує нормальну роботу всього організму в цілому. Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, в результаті може бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність.

Ознаки правильної постави:

– Помірні вигини хребта;

– Лопатки паралельні і симетричні;

– Плечі розгорнуті,

– Ноги прямі з нормальними склепіннями стоп.

Види неправильної постави:

1. Сутулість – слабко розвинені м’язи спини, плечі зведені кпереди, грудна клітка сплощена, голова і шия нахилені вперед, живіт випнутий. Провокують сутулість: поганий зір, незручний одяг, неправильно підібрані меблі.

2. Сколіоз – викривлення хребта в бічній проекції (придбаний) або зсув одного з хребців відносно центральної осі (вроджений). Супроводжується асиметричним становищем лопаток, плечей, кісток тазу. Набувається сколіоз при ношення в одній руці, при неправильній посадці, незручній позі під час сну.

3. Плоскостопість – сплощення стопи. Виникає при ослабленні м’язів і зв’язок, що підтримують склепіння стопи. При нормальній формі стопи нога спирається на зовнішній край, а внутрішній звід служить ресорою, забезпечує пружність ходи, хороший кровообіг. Плоскостопість може бути вродженим, але частіше купується протягом життя:

– В результаті рахіту;

– При слабкому фізичному розвитку;

– При огрядності;

– При ранньому ходінні;

– При носінні м’якому взутті без підборів;

– При травмах м’язів, зв’язок.

Порушення постави частіше настають у дітей з погано розвиненою мускулатурою.

Для того щоб уникнути небажаних змін з боку кістково-м’язового апарату, необхідно пам’ятати, що запорукою правильної постави є хороше фізичний розвиток. “Вимагати від дітей старечої чинности і нерухомості все одно що притримувати маятник рукою і чекати, щоб годинник нормально ходив” – ці слова Ш. О. Амонашвілі дуже точно відображають значення рухової активності для дитячого організму. Батькам потрібно пам’ятати, що тільки в русі розвивається м’язова система, зміцнюються кістки, формується правильна постава. М’язова робота пов’язана з нервовою системою, сприяє її розвитку. Недарма рухи  доставляють дітям стільки радості.

Профілактика порушень постави:

1. Жорстка постіль.

2. Підбір меблів по зростанню.

3. Зручний одяг.

4. Достатнє перебування на свіжому повітрі.

5. Ходьба босоніж по піску, траві, гальці.

6. Взуття за розміром, на еластичною підошві, на невеликому каблуці, з фіксованою п’ятою.

7. Повноцінне харчування.

Порушення постави у дітей п’яти – семи років зустрічаються рідко, за винятком вроджених патологій, але слабкі м’язи, неграмотна організація діяльності дітей провокують порушення постави у майбутньому. З’явилися в дитинстві незначні порушення можуть призвести до утворення стійких деформацій кісткової системи.

В останні роки спостерігається тенденція до зниження рухової активності дітей дошкільного віку. Вони тривалий час проводять біля телевізора або за комп’ютером, воліють активних занять малювання, ліплення. Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Всі види руху – одна з найважливіших потреб дитячого організму, яку батьки часто прагнуть виключити. Рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх областей кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

Активна м’язова робота знижує нервову напругу, послаблює вплив негативних емоцій. Недостатня ж м’язова активність уповільнює психічний розвиток дитини. Не дарма 2,5 тисячі років тому в древній Елладі було викарбовано на скелі вислів: “Хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай, хочеш бути розумним – бігай”.

Після п’яти років дитина здатна до систематичних занять не тільки фізкультурою, але і спортом (ковзани, лижі та ін.) Для збереження правильної постави та зміцнення м’язового корсета особливо ефективні плавання і танці. Діти легко переносять і значні фізичні навантаження в ходьбі, бігу, іграх та ін.  Не можна забувати і про ранкової гімнастики – самому ефективному способі розігнати нічну дрімоту і млявість, підготувати організм до денного пильнування. А треба-то для цього всього 10 хвилин!

Навіть якщо дитина нездужає, розумно виконувати з ним полегшену ранкову гімнастику, зменшивши число вправ, частоту їх повторення, виключивши найбільш складні вправи на час хвороби.

Щоб малюк сам потягнувся до фізкультури, йому повинно бути цікаво. Для цього рекомендується вносити в ігри елементи змагання, боротьбу за “призові місця”. Можна використовувати улюблені дітьми ігрові вправи. Дошкільнята люблять повиснути на двері, дереві, охоче кружляють на витягнутих руках, гойдаються на гойдалках, прагнуть побалансувати на поребрику, вузькій дощечці, пострибати через скакалку, залізти на дерево. Ці моменти можна залишати без уваги. Бажано обладнати і домашній стадіон. У дверному отворі можна прикріпити поперечину, а на неї підвішувати гімнастичні кільця, боксерську грушу та інші снаряди. В якості снарядів слід використовувати і звичайну меблі. Наприклад, безліч вправ можна проробити з допомогою звичайного стільця. Два стільці можуть послужити для дитини паралельними брусами, а якщо на їх сидіння покласти палицю, то діти зможуть підтягуватися лежачи.

У шість-сім років діти легко освоюють такі захоплюючі ігри, як бадмінтон і теніс. Ці ігри розвивають силу м’язів рук і ніг, окомір, координацію рухів, важливо тільки освоїти правильну позу, вміння легко пересуватися по ігровому майданчику, правильно тримати ракетку, жонглювати воланчик або м’ячиком.

Не можна не зупинитися і на таких поширених снарядах, як скакалка і м’яч, які чудово розвивають силу м’язів, координацію рухів, доступні й легкі в освоєнні. З цими предметами легко організувати і ігри-змагання.

Дитину треба навчити перекладати і перекидати м’яч з однієї руки в іншу, підкидати його на різну висоту, ловити м’яч спочатку двома, а потім однією рукою. Ускладнюючи цю вправу, можна запропонувати ловити м’яч після виконання додаткових рухів (бавовни, повороту, присідання). Ігри з маленьким м’ячем зміцнюють кисть і пальці, особливо ефективно вправляють в протиставленні великого пальця іншим, що дуже важливо для підготовки кисті до письма. До семи років кисть костеніє, що свідчить про можливість систематичного навчання в школі. Крім цього, для підготовки руки до письма можна порекомендувати плетіння з шнурків, тасьми, викладання мозаїки, штрихування, малювання по трафаретам, ліплення, обривання паперу по контуру і т. д.

Діти дуже люблять походи з батьками за місто, в ліс, навіть у сусідній сквер. Необов’язково їхати чи йти далеко. Прогулянка може починатися поруч з будинком, але кожен раз треба йти до чогось нового, щоб дітям було цікаво і похід запам’ятався їм.

Дитина шести-семи років може пройти за день 8-10 кілометрів. Важливо тільки стежити за тим, щоб він не перевтомився. Ознаками перевтоми є млявість, загальне нездужання, головний біль, збліднення шкірних покривів. Щоб уникнути перевтоми через кожні півгодини слід робити зупинки, щоб дитина могла пострибати, побігати, погратися.

У поході дітей слід привчати ходити правильно – розгонистим пружинистим кроком з вільними рухами рук. Якщо на шляху зустрінеться неглибока канава, можна дозволити перестрибнути через неї, а якщо дерево, що впало – не тільки перестрибнути, але й пройтися по ньому. Корисно виробляти у дітей навички метання, для чого можна організувати кидання шишок, паличок, камінчиків в ціль. Ці дії розвивають окомір, спритність, вправність. Гарні вправи з лазіння на дерева, укоси. Вони виховують рішучість. На привалі доцільно залучати дітей до надання посильної допомоги (набрати хмиз, накрити “стіл”, зібрати сміття та ін.) Легкі подряпини та синці, які можуть отримати діти, – не біда, зате дитина вчиться спритності, відвазі, починає відчувати впевненість у своїх силах. Батькам не завадить на всяк випадок захопити з собою йод, бинт, пластир і обов’язково передбачити, щоб на зворотний шлях залишився запас пиття, так як діти погано переносять спрагу.

При організації рухової активності важливо пам’ятати, що навантаження повинне бути строго дозованою, оскільки надмірне навантаження може привести до небажаних результатів, наприклад, перевантаження серцево-судинної системи.

Дівчаткам-дошкільнятам не можна дозволяти піднімати тяжкості, стрибати з великої висоти, особливо носити маленьких дітей. Такі навантаження можуть спричинити зміщення органів малого тазу, що в подальшому сприяє розвитку гінекологічної або акушерської патології.

Хлопчикам – уникати вправ з вихідним положенням “п’ятки разом – носки нарізно” і дуже тісних трусиків або брюк, так як це призводить до здавлення мошонки і порушення її кровообігу, що в кінцевому підсумку може спровокувати безпліддя.

Рух – це фактор здоров’я.

Гіподинамія – хвороба, викликана порушенням функцій організму (порушення опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення) при обмеженні рухової активності. У дітей, які страждають гіподинамією, частіше реєструються травми (на 30-40 відсотків), у три – п’ять разів вище захворюваність гострими респіраторними вірусними інфекціями. Інтенсивність фізичного розвитку дітей, їх здоров’я залежать від рухової активності.

У скелеті дітей старшого дошкільного віку зберігається переважання хрящової тканини, кістки легко деформуються, тому необхідно зміцнювати м’язи: сильна м’яз стимулює зростання кістки. Особливо важливо зміцнювати м’язи хребта і грудної клітки (м’язовий корсет), так як стан хребетного стовпа впливає на роботу всього організму. Порушення функцій хребта призводить до фарингіту, туберкульозу, ларингіти, запалення нирок, сечового міхура і інших органів. Цю залежність виявив ще Гіппократ у V столітті до нашої ери.

Застава правильної постави – хороший фізичний розвиток; тільки в русі розвивається м’язова система, зміцнюються кістки, формується правильна постава.

Слід пам’ятати, що фізичне навантаження має строго дозувати, так як надлишок рухової активності легко призводить до розвитку патологій як скелета, так і всього організму. Перш ніж записати дитину в секцію, необхідно порадитися з лікарем. Для здоров’я найбільш корисні такі види спорту, як плавання, ковзани, танці.

Вплив рухової активності на інтелектуальний розвиток дітей п’яти – семи років. “Недоліки виховання бувають дуже різні. Так, наприклад, раннє і надмірне напруження розумових здібностей перешкоджає належному фізичному розвитку організму і становить початок душевної і тілесної його слабкості в майбутньому, а отже, може спровокувати захворювання. Ще шкідливіше діє непомірна суворість і несправедливість у поводженні з дітьми, невпинні закиди і приниження їхнього самолюбства і взагалі всіх радісних проявів їх почуттів. Тоді рано вже розвивається у дітей постійне душевний хворобливий стан, що перешкоджає нормальному на них впливу всіх вражень зовнішнього світу “. Ці слова були вимовлені професором кафедри психіатрії Петербурзької медико-хірургічної академії І. М. Балінським в 1859 році! А наскільки актуальні вони зараз?

Виявлено безпосередній зв’язок між рухливістю та інтелектом. Руховий режим дитини визначає його продуктивність і працездатність. Рух – органічна потреба дитини, тому дітей не можна карати нерухомістю. Рухи сприяють пізнанню навколишнього, тому чим менше дитина рухається, тим більша ймовірність нервово-психічних розладів.

Рухова активність – основа життя. Вона є генетично обумовленою біологічною потребою, необхідною для нормального розвитку і життєдіяльності. Ця потреба повинна бути задоволена, як будь-яка інша потреба (наприклад, в їжі, повітрі, сні, воді, відпочинку).

Якщо у дорослих порушення, викликані гіподинамією, оборотні, тобто їх можна ліквідувати за допомогою тренування, то у зростаючого організму пошкоджуючий ефект гіподинамії не компенсується. При недостатньої рухової активності пригнічуються біохімічні процеси, і в першу чергу в клітинах головного мозку. “Все нескінченну різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться остаточно до одного лише явища – м’язового руху” (К. М. Сєченов).

Травна система

Харчування дітей визначається рівнем розвитку травного тракту. До семи років органи травлення функціонують практично як у дорослого. Залишається недосконалою бар’єрна функція печінки і висока проникність слизової шлунка і кишечника для отрут, а також низька активність бактерій товстого кишечника. Тому пред’являються особливі вимоги до харчового раціону дітей старшого дошкільного віку.

У багатьох сім’ях за харчуванням дітей цього віку починають стежити менш ретельно, в результаті чого можуть виникнути порушення апетиту. Цьому сприяє можливість “перехопити” пиріжок або бутерброд в проміжках між прийомами їжі. Знижують апетит солодкі фруктові соки і напої, які дають дітям замість води.

Для поліпшення апетиту рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику (скорочення) кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які володіють легким жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Рекомендується проводити стимулюючу терапію: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Їжа завжди буде з’їдена із задоволенням, якщо дитина сам брав участь у її приготуванні. У весняно-літній сезон дитині необхідно давати рубану зелень (1 чайну ложку) щодня.

Дуже корисні дітям і такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни і мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине, потрібно привчити дитину обов’язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами. Подібне зараження небезпечно тим, що у дітей знижується опірність організму до інших хвороб, вони часто застуджуються і довго хворіють; потрапляючи в кров, отрути глистів можуть викликати алергічні реакції або вразити нервову систему (дитина стає млявим або гіперактивним, збуджуваним, іноді страждає інтелект).

Важливо не тільки те, що дитина їсть, але і як він їсть, обстановка під час їжі. Недарма у будь-якого народу так багато прислів’їв та приказок про їжу: “Хліб на стіл – і стіл престол, хліб зі столу – і стіл дошка”, “Хто довго жує, той довго живе” та ін Дуже важливий емоційний комфорт під час прийому їжі , а згадайте, як часто виховання дитини відбувається під час обіду або вечері.

Правила здорового харчування за столом:

1. За столом виключити всі виховні та змагальні моменти!

2. Навчити дитину ретельно жувати. Під час жування їжа подрібнюється, а це знижує навантаження на шлунок: при жуванні виробляється слина, яка розщеплює вуглеводи. Навіть сік або молоко потрібно пропонувати дітям за столом і не квапити їх.

3. Поїти дитину за 20 хвилин до їжі, щоб забезпечити організм водою, яка входить до складу слини і шлункового соку.

4. Прагнути до того, щоб в раціоні дитини переважала натуральна їжа, вирощена в тому районі, де живе дитина Уникати консервантів, барвників, стабілізаторів.

5. Уникати переїдання, підвищеної калорійності їжі.

Чому дитина погано їсть:

1. Недолік ферментів в організмі.

2. Несмачно (їжа прісна, несмачна, одноманітна).

3. Внаслідок захворювань шлунково-кишкового тракту.

4. Негативні умовні рефлекси (психологічний комплекс):

– Виховують за столом;

– Змушують їсти силою;

– Пригнічують, пригнічують;

– Страхи (страх нового, незвіданого).

Що впливає на формування здорового апетиту:

1. Стимулююча терапія (прогулянки, ігри з водою, рухливі ігри).

2. Естетика оформлення прийому їжі (смаковий аналізатор пов’язаний із зоровим – згадайте, як міняються смакові відчуття в темряві).

3. На смакові відчуття впливає музика, змінюючи їх як в позитивну, так і в негативну сторону.

4. На апетит впливає стан шкіри: під час холоду, спеки, при тісному одязі та взутті, при захворюваннях шкіри апетит знижується.

5. Збільшує апетит використання природних стимуляторів: зелені, малосольних огірків, буряка, кислого пиття, що сприяють утворенню шлункового соку.

Для нормального розвитку не можна примушувати дитину їсти їжу, яка здається йому несмачною, оскільки організм має вірним інстинктом щодо того, що йому шкідливо. Дитині потрібно допомагати розвивати смак до простої і здорову їжу, живильної і апетитною, але вільною від непотрібних добавок. Якщо дитина не може з’їсти всю порцію, краще покласти на тарілку менше їжі, щоб дитина з’їла все, – можливо, він навіть попросить добавки. Велика порція лякає дитину.

Не можна використовувати їжу як засіб примусу або покарання. Це може викликати стійку відразу до їжі.

Постійне вживання жувальної гумки спочатку тонізує, а потім виснажує смаковий аналізатор, створює патології порожнини рота, спотворює природну міміку.

Робота органів травлення йде під контролем нервової системи, тому будь-які хвилювання, стреси легко викликають зміни в роботі шлунково-кишкового тракту (блювота, пронос, відмова від їжі і т. д.).

На шостому році життя починається такий важливий етап у розвитку дитини, як зміна молочних зубів постійними. Зміна зубів – це фізіологічний сигнал про готовність дитини до шкільного навчання, один з етапів біологічної зрілості організму. Постійні зуби – це свідчення того, що шлунково-кишковий тракт готовий до роботи в режимі дорослої людини.

Зуби вимагають особливого догляду – регулярного чищення і полоскання. І якщо дитину не навчили чистити зуби в більш ранньому віці, то з п’яти до семи років це зробити ще не пізно. У зубів є друзі і вороги серед продуктів. Друзі – це сирі овочі і тверді фрукти, при їх жуванні очищається емаль, зміцнюються ясна, поліпшується кровообіг зубів, правильно формується кісткова основа щелеп. Вороги – солодощі та борошняні вироби, їх крихти – відмінна живильне середовище для мікробів, що руйнують зубну емаль. Тому після солодощів, десерту потрібно обов’язково полоскати рот. Сприяє руйнуванню емалі вживання гарячої їжі після холодної або навпаки: від різниці температури емаль тріскається. Ворогом зубів є також горіхи в твердій шкаралупі, яка механічно травмує емаль.

На сьомому році життя активно росте підшлункова залоза, змінюється її функціональний стан, тому можливе розширення дієти дітей сьомого року життя.

Значення основних поживних речовин

Для повноцінного харчування дітям необхідні органічні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни – і неорганічні: мінеральні солі і вода.

Білки. Білки є основним будівельним матеріалом організму, входять до складу гормонів, ферментів, транспортують кисень (гемоглобін), входять до складу антитіл, тобто беруть участь в утворенні імунітету. Нестача білка в їжі порушує життєдіяльність організму (можлива затримка росту, розвитку), є причиною недокрів’я, зниження опірності організму до інфекційних захворювань. Добова потреба дітей п’яти – семи років у білку – 3,5 грама на 1 кілограм ваги.

Білковий набір кожної людини строго унікальний і специфічний, між тим різноманіття білків забезпечують 20 амінокислот, 8 з них вважаються незамінними, тобто повинні надходити з їжею (м’ясо, молоко і молочні продукти, яйця), 12 амінокислот можуть синтезуватися в організмі.

Жири. Жири входять до складу клітинної мембрани (оболонки), при нестачі жирів в організмі клітина стає вразливою для отрут, а корисні речовини виходять із клітки, тобто порушується сталість внутрішнього вмісту клітини. Жири є джерелом енергії в організмі: при розщепленні 1 грама жирів утворюється 9,1 кілокалорії тепла. Жири розчиняють вітаміни і виконують роль теплової та механічної ізоляції, тобто захищають організм та окремі органи.

Діти п’яти – семи років повинні отримувати з їжею 3,5 грама жиру на 1 кг ваги тіла, причому близько 70 відсотків має припадати на жири тваринного походження (вершкове масло) і приблизно 30 відсотків – на рослинні жири (соняшникова олія).

Надлишок жирів шкідливий для організму, оскільки веде до відкладення жирової тканини під шкірою і близько внутрішніх органів (серце, нирки).

Вуглеводи. Є основним джерелом енергії і сприяють утилізації організмом білків і жирів. Потреба організму п’яти-семирічних дітей у вуглеводах – 14 грам на 1 кілограм ваги. У дітей більш повне і швидке засвоєння вуглеводів і велика стійкість до надлишку цукру в крові.

Вода. Є будівельним матеріалом, каталізує всі обмінні процеси, бере участь в регуляції температури тіла. У семирічних дітей вода становить 70 відсотків від ваги тіла, у дорослих – 50-60 відсотків. Високий вміст води в організмі дітей пов’язано з великою інтенсивністю обмінних реакцій, з швидким ростом і розвитком, посиленим потовиділенням і втратою води через нирки. Тому важливо дотримувати питний режим.

Мінеральні речовини – необхідний компонент харчування. Мікроелементи є тонкими регуляторами обмінних процесів.

З’єднуючись з білками, вони служать матеріалом для утворення ферментів, гормонів, вітамінів. Нестача мінеральних речовин призводить до порушення обмінних реакцій дитячого організму, його росту і розвитку. Мікроелементи містяться в натуральних продуктах, особливо ними багаті овочі, фрукти, листова зелень, м’ясо, молочні продукти.

Вітаміни – органічні речовини, необхідні для регуляції обміну речовин і нормального перебігу процесів життєдіяльності. В даний час відомо близько 80 вітамінів, які беруть участь в обмінних процесах, клітинному диханні, кровотворенні, впливають на стан шкірних покривів і слизових оболонок, на проникність кровоносних судин, гостроту зору, підсилюють опірність організму інфекціям, регулюють засвоєння організмом мінеральних солей.

За вмістом вітамінів в організмі виділяють три стани:

– Гіповітаміноз – нестача вітамінів в організмі, який легко відновлюється при введенні в раціон дитини продуктів, багатих вітамінами;

– Авітаміноз – повна відсутність вітамінів в організмі, що призводить до таких серйозних захворювань, як цинга, бери-бери, куряча сліпота, але при збагаченні раціону вітамінами цей стан швидко проходить;

– Гіпервітаміноз – надлишок вітамінів в організмі. Це саме несприятливий стан організму, так як вивести вітаміни значно важче, ніж ввести.

Батькам потрібно бути дуже обережними при використанні вітамінів, особливо штучної природи (вітамінні драже).

Розрізняють вітаміни жиророзчинні (А, Д, Е, К) і водорозчинні (С, групи В, РР). Особливо небезпечний гіпервітаміноз жиророзчинних вітамінів. Тому вітамінну терапію слід застосовувати тільки під наглядом лікаря і ні в якому разі не допускати передозування.

Організм здатний синтезувати тільки вітамін Д (в шкірі, під дією сонячних променів) і вітамін К (в товстому кишечнику). Інші вітаміни повинні надходити з їжею.

Вітамін А міститься тільки в продуктах тваринного походження: печінки, риб’ячому жирі, молоці і молочних продуктах, яйці. У рослинних продуктах: моркві, гарбузі, мандаринах, томатах – міститься каротин (провітамін вітаміну А), який може перетворюватися на вітамін А і засвоюватися організмом тільки в поєднанні з жирними кислотами (сметана, вершкове або рослинне масло).

Біологічна дія вітаміну А в організмі полягає в наступному:

1. Підтримання нормального стану сітківки ока (колірний зір).

2. Підтримання і регуляція стану шкіри та її похідних (нігтів, волосся, слизових оболонок).

3. Регуляція деяких видів обміну речовин.

При А-вітамінної недостатності, яка зустрічається рідко, можуть виникнути порушення зору, анемія (недокрів’я).

Вітамін Д міститься в печінці тріски, вершковому маслі і жовтку курячого яйця, також може синтезуватися в шкірі фотохімічним шляхом – під впливом ультрафіолетового опромінення.

Біологічна дія вітаміну Д пов’язане з підтримкою рівня кальцію і фосфору в організмі, мінералізацією кісткової тканини.

При нестачі вітаміну Д в організмі розвивається рахіт, у дітей старшого дошкільного віку рахіт розвивається вкрай рідко, тільки в тому випадку, якщо дитина абсолютно не буває на сонці.

Вітамін Д найбільш токсичний зі всіх жиророзчинних вітамінів. При його гіпервітамінозі змінюються функції печінки і нирок, посилюється всмоктування кальцію в кишечнику, що призводить до судом, остеопорозу; виникає втрата апетиту, порушення сну, блювота, сильна спрага, збільшується печінка і селезінка, може спостерігатися сильне збудження або депресія.

Вітаміни групи В (В1, В2, В3, В6, В12 та ін) широко поширені в природі. У великих кількостях вони містяться в дріжджах, горосі, печінці, м’ясі, горіхах, яйці, житнього та пшеничного борошні грубого помелу. До 30 відсотків вітамінів групи В руйнується при тепловій обробці. Потреба у вітамінах групи В різко зростає при фізичних навантаженнях, при зниженні температури навколишнього середовища, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки.

Біологічна дія. Вітамін В1, контролює процеси енергоутворення і біосинтез речовин живої клітини.

Нестача вітаміну В1, характеризується підвищеною дратівливістю, поганим сном, неуважністю, забудькуватістю, але у старших дошкільників зустрічається рідко. Іноді В1-гіповітаміноз характеризується болями в животі, схильністю до блювоти, секреторними розладами. До числа ранніх симптомів недостатності вітаміну B1 відносяться зміни мови, він стає сухуватим, темно-червоного кольору з маловираженим сосочками. Також можуть бути зміни з боку нервової системи: діти примхливі, швидко стомлюються, плаксиві.

Вітамін В2 пов’язаний з обміном білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот і вітамінів, захищає сітківку ока від надлишку ультрафіолетових променів, впливає на гостроту зору, бере участь у забезпеченні імунітету і знешкодженні (детоксикації) канцерогенних речовин. Встановлено вплив вітаміну В2 на процеси росту і регенерації.

Нестача вітаміну В2 проявляється в ураженні губ: вони бліднуть, з’являються яскраво-червона облямівка на лінії змикання губ і поперечні тріщини на губах (хейлоз), в просторіччі це прояв називають “заїди”. Може розвинутися стоматит (запалення слизової рота). Також спостерігаються порушення зору і кон’юнктивіти (запалення слизової ока).

Вітамін В12 бере участь у синтезі амінокислот, активізує роботу печінки.

Нестача вітаміну В12 у дітей зустрічається рідко, причина найчастіше полягає в кишковому дисбактеріозі. Проявляється гіповітаміноз В12 в анемії, блідості шкіри, збільшення селезінки.

При гіпервітамінозі (надлишку) вітамінів групи В розвивається схильність до алергічних реакцій, погіршуються функції печінки, може спостерігатися запаморочення.

Вітамін РР (нікотинова кислота) міститься в печінці, м’ясі, злаках, зеленому горошку, дріжджах. Крім того, можливий синтез вітаміну РР бактеріальною флорою кишечника людини.

Біологічна дія. Вітамін РР бере участь в окисно-відновних процесах як активатор, регулює моторну та евакуаторну функцію всього шлунково-кишкового тракту, підвищує активність підшлункової залози, підсилює антитоксичну функцію печінки.

При нестачі вітаміну РР спостерігається шорстка шкіра (пелагра) і діарея (пронос). Пелагра супроводжується порушеннями функцій нервової системи: у дітей спостерігається депресія, астенія, порушення тактильної і больової чутливості, може бути послаблення пам’яті і зору і навіть галюцинації.

Вітамін С, або аскорбінова кислота, в значних кількостях міститься в продуктах рослинного походження: плоди шипшини, капуста, лимони, апельсини, зелена цибуля, чорна смородина, суниця, журавлина, зелені яблука. В організмі не синтезується і руйнується при тепловій обробці і зберіганні. Єдиний продукт, в якому вітамін С не руйнується, а може навіть накопичуватися, – квашена капуста, тому вона обов’язково повинна бути присутнім у раціоні дітей ранньою весною.

Біологічна дія. Вітамін С регулює окислювально-відновні процеси і вуглеводний обмін, бере участь у процесах згортання крові, в регенерації (відновленні) тканин і в утворенні гормонів, нормалізує проникність капілярів.

Гіповітаміноз вітаміну С проявляється в явній і прихованій формах. Втекти з-гіповітаміноз характеризується скаргами на млявість, швидку фізичну і розумову стомлюваність, може бути зниження опірності організму інфекціям. При явному гіповітамінозі спостерігається ламкість капілярів, поява синців при незначних ударах, кровоточивість ясен при чищенні зубів, підвищена захворюваність.

При гіпервітамінозі вітаміну С, який виникає в результаті тривалого застосування вітаміну, спостерігається безсоння, неспокій, відчуття жару і зниження опірності організму інфекціям.

Спостереження показали, що найбільш ефективні вітаміни, одержувані з їжею, а не штучно синтезовані.

Шкіра

Стан шкіри багато в чому залежить від стану нервової системи та від роботи внутрішніх органів.

Функції шкіри у дітей старшого дошкільного віку такі ж, як у молодших дітей і у дорослих:

1. Захисна – шкіра не тільки покриває організм, але й виробляє лізоцим, особливий фермент, який згубно діє на мікроби; під дією лізоциму на чистій шкірі гине до 80 відсотків мікробів. Роль гігієни!

2. Видільна – в шкірі є сальні і потові залози, які виводять з організму зайву воду з розчиненими в ній шлаками і токсинами. Наприклад, токсини грипу виводяться тільки через потові залози.

3. Регуляція температури тіла – судини, розташовані в товщі шкіри, звужуються під дією низьких температур, кров приливає до внутрішніх органів, вони починають посилено працювати, і температура тіла залишається постійною, а при високій температурі повітря судини розширюються і зайве тепло виходить з організму, при цьому температура тіла залишається незмінною. До п’яти років терморегуляторна функція удосконалюється, а до семи стає майже як у дорослого.

4. Орган дотику – в шкірі розташовані нервові закінчення, завдяки яким ми можемо обстежувати предмети на дотик, хоча до семи років діти легко можуть визначити якість предмета на око.

5. Місце утворення вітаміну Д, який регулює засвоєння організмом фосфору і кальцію, один з небагатьох вітамінів, здатних синтезуватися в організмі.

6. Депо крові.

Діти шести-семи років стають більш самостійними, активно знайомляться з предметами навколишнього світу, спілкуються із тваринами. При цьому забруднюються руки, пил залишається на обличчі, тілі. А шкіра у дітей цього віку ще тонка, ніжна, легкоуразливими, тому потребує ретельному і систематичному догляді.

Діти цього віку цілком здатні самостійно дбати про чистоту шкіри, дотримувати гігієнічні правила. Батькам доцільно познайомити дітей з предметами особистої гігієни, навчити, якими предметами можна ділитися з іншими, а якими – ні. Предметами інтимної гігієни є зубна щітка, гребінець, мочалка, рушник, капці, шкарпетки, носовичок, панами, косинки і шапки, у дівчаток – косметика. Щоб діти йшли цьому правилу, батькам самим необхідно його дотримуватися.

У цьому віці бажано щодня приймати душ, голову достатньо мити один раз на тиждень. Важливо привчити дитину часто і ретельно мити руки, краще з дитячим милом. Мити руки потрібно не тільки перед їжею або після туалету, а в міру забруднення. До речі, перед туалетом миття рук не менш, а, можливо, більш важливо. По закінченні будь трудової діяльності необхідно обов’язково мити руки з милом, а якщо вони дуже брудні, то і щіткою. Обов’язково миття рук після прогулянки, особливо якщо дитина їхав у транспорті. Суху шкіру рук можна змащувати дитячим кремом або спеціальним кремом для рук. Особливого догляду потребують і ноги. Шкіра ніг повинна бути сухою і чистою. Гігієнічна процедура миття ніг прекрасно поєднується з закаливающей процедурою.

Похідними шкіри є волосся і нігті, які також потребують особливого догляду. Нігті необхідно обрізати в міру відростання, задирки припікати настоянкою йоду. Через брудні, недоглянуті нігті може відбутися самозараження яйцями гостриків або аскарид.

Волосся миють спеціальним шампунем або мильною піною не частіше одного разу в 7 днів, якщо мити часто – змивається шкірне сало і сальні залози починають активізувати свою діяльність, що призводить до підвищеної жирності волосся. Якщо волосся дуже сухе – рекомендується втирати в шкіру голови реп’яхову олію. Дівчаткам краще уникати тугих зачісок і металевих шпильок, тому що вони порушують стан волосяної цибулини, розхитують її, що призводить до випадання волосся. Краще зміцнюючий засіб для волосся – масаж голови або розчісування волосся гребінцем з натурального матеріалу, але не металу.

За словами доктора А. Залманова, шкіра є дзеркалом роботи внутрішніх органів. Якщо у дитини погана шкіра: суха, лущиться, землистого відтінку, необхідно повне обстеження у педіатра. Найчастіше провокують поганий стан шкіри хвороби шлунково-кишкового тракту. Погані волосся і нігті також свідчать про неблагополуччя в організмі.

Причини поганого стану шкіри та її похідних:

1. Пригнічений стан нервової системи.

2. Погане кровопостачання голови (тугі комірці, тісні футболки, сорочки).

3. Погане харчування (незбалансований раціон).

Впливу на шкіру впливають і на стан внутрішніх органів, тому для оздоровлення організму дитини ефективно буде застосування процедур, що гартують.

Загартовування – система оздоровчих заходів, спрямована на підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів і вдосконалює резервні можливості організму. У результаті загартовування дитина стає менш сприйнятливою не тільки до різких змін температури, але і до простудних захворювань та іншим інфекційним хворобам. Загартовані діти володіють хорошим здоров’ям, апетитом, спокійні, врівноважені, відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, працездатністю.

У 1899 році лікар І. Р. Тарханов говорив про загартовування як ефективний засіб зміцнення здоров’я. Скандинавські країни традиційно займають лідируючі позиції в світі за показниками здоров’я, тому що в цих країнах більшість сімей культивують здоровий спосіб життя.

У здорової загартованого дитини в організмі існує температурний баланс, який проявляється у збереженні температури тіла на постійному рівні при будь-яких впливах зовнішнього середовища. Це відбувається за рахунок змін у співвідношенні інтенсивності процесів тепловіддачі і теплопродукції. У незагартованих дітей тепловіддача може перевищувати теплопродукція, що веде до зниження температури, особливо в області мигдалин і носа, а охолодження активізує життєдіяльність так званих умовно патогенних мікробів, в результаті чого розвивається гостре респіраторне захворювання.

Принципи загартовування (по Сперанському):

1. Поступовість. Полягає насамперед у тому, що перші гартують процедури повинні як по своїй силі, так і по тривалості викликати мінімальні зміни в організмі, і лише у міру звикання до даного подразника їх можна обережно посилювати. Загартовування краще починати влітку, коли температура повітря вища, ніж в інші сезони, і коливання її не бувають різкими.

2. Послідовність застосування процедур, що гартують. До водних процедур і сонячних ванн можна переходити після того, як дитина звикла до повітряних ванн, що викликає менші зміни в організмі; до обливання не допускати дітей перш, ніж вони не звикли до обтирання.

3. Систематичність початих процедур. Не можна переривати гартують процедури без серйозних до того підстав, так як при цьому зникають ті пристосувальні зміни, які виробляються в організмі в процесі загартування, і тим самим чутливість до його зовнішнього подразника знову підвищується. Один раз в день – система, один раз на тиждень – теж система.

4. Комплексність. Спеціальні гартують процедури не дадуть потрібних результатів, якщо вони не поєднуються з заходами в повсякденному житті дитини, спрямованими на зміцнення його організму (прогулянки на свіжому повітрі, провітрювання приміщень, полегшена одяг і т. д.), і якщо вони не проводяться комплексно. Повітряні ванни бажано поєднувати з рухливими іграми, фізичними вправами, трудовою діяльністю, так як активні рухи викликають потребу в глибокому диханні, що збільшує життєву місткість легенів. Після того як дитина звикне до повітряних ванн, добре їх об’єднати з сонячними та водяними процедурами, а в літній час – з купанням.

5. Облік індивідуальних особливостей. В залежності від стану здоров’я дітей загартовування може проводитися за повною програмою або в щадному режимі. Дітей, що мають хронічні захворювання, гартувати тільки під керівництвом лікаря.

6. Активне позитивне ставлення дітей до загартовуючих процедур. Результати загартовування багато в чому залежать від того, як ставляться до нього діти. Страх перед процедурами і тим більше насильницьке їх проведення не будуть сприяти позитивному впливу їх на організм. Важливо так продумати і організувати проведення процедур, щоб вони викликали у дітей позитивні емоції.

Загартовування проводиться тільки на тлі абсолютного здоров’я!

Умивання як  процедура. Щоденне умивання по ранках з гігієнічною метою при певній організації може надати і загартовуючий вплив. Для цього температуру води при умовно поступово знижують і доводять до того, що діти вмиваються тільки холодною водою з-під крана. Збільшується площа вмивання (руки до ліктів, шия, область декольте і обов’язково вуха). При підмиванні температуру води можна знизити до 22 – 24 градусів.

Чищення зубів відбудеться як гартують процедура, якщо використовувати холодну воду (18-20 градусів) і активно полоскати горло.

Ножні ванни також є хорошим загартовуючим засобом. Як відомо, переохолодження ніг приводить до простудних захворювань, так як при сильному їх охолодженні рефлекторно звужуються кровоносні судини носоглотки, внаслідок чого харчування слизових оболонок носа і зіву погіршується, а життєдіяльність мікробів, завжди знаходяться там, посилюється. Миття ніг холодною водою сприяє гартуванню всього організму. Крім того, щоденні ножні ванни знижують пітливість ніг, є хорошою профілактикою плоскостопості.

Чудовою загартовуючою процедурою, на жаль незаслужено забутою, є сон на свіжому повітрі або в добре провітреному приміщенні.

Для загартовування горла можна використовувати морозиво, але потрібно пам’ятати, що порція повинна бути невеликою (50-70 грамів), а морозиво – м’яким і обов’язково пломбір, так як при приготуванні молочного або вершкового морозива використовують воду, а заморожені кристали води можуть травмувати ніжну слизову глотки.

Одяг як фактор загартовування. Необхідно враховувати два фактори: крій і якість тканини. Крій повинен бути вільним, не утрудняють рухів, але і не дуже просторим, тканини використовувати тільки повітропроникні, натуральні. Якщо тканина не пропускає повітря, порушується тепло-і повітрообмін, дитина рясно потіє, але піт не вбирається тканиною, залишається на шкірі, викликаючи її роздратування.

Взуття потрібно підбирати строго за розміром, на еластичною підошві і невеликому каблучку, обов’язково з фіксованою п’ятою, так як стопа костеніє тільки до одинадцяти років і занадто вільне взуття (сланці, шльопанці) можуть спровокувати розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба або плоскостопість. Для повсякденного носіння не рекомендується гумова або лаковане взуття, тому що вона має поганий повітропроникністю і гігроскопічністю. Влітку краще взуття з текстильних матеріалів. Шкарпетки міняти щодня, щоб уникнути грибкових уражень шкіри.

Необхідно дозволяти дитині ходити босоніж; якщо навіть влітку немає можливості бігати босоніж по траві, можна нарвати траву і використовувати її в якості устілок. Особливо корисні полин, мокриці, мати-й-мачуха, лопух.

Особливості нервово-психічного розвитку

Перші шість років мозок росте дуже активно, збільшується кількість звивин, змінюється їх топографія, форма. До семи років тім’яно-потиличні структури мозку, відповідальні за побутові дії, практично сформовані. Розвиток лобових часток, що відповідають за інтелект, логіку, емоції, починається на шостому році життя. За допомогою лобових часток здійснюється зіставлення чинного подразника (те, що відбувається зараз) зі слідами минулих вражень (те, що вже було). Тому дітям п’яти – семи років можна задавати питання “чому?” або пояснювати зв’язки і залежності, спостережувані між предметами і явищами.

Наприклад, перед дощем вологість повітря висока, мошкам важко літати високо, тому птахи, що харчуються комахами, літають теж низько. Висновок: якщо птахи літають низько, значить, буде дощ. Але вимагати від дітей якихось логічних формулювань, висновків ще рано. Велику увагу потрібно приділяти накопиченню сенсорного (чуттєвого) досвіду, тобто при описі незнайомого предмета обов’язково дати дитині обстежити цей предмет, провести з ним якісь дії, запитати, де можна його використовувати. Сенсорний досвід сприяє утворенню зв’язків між тім’яної і лобової частками кори, що позитивно позначається на розвитку мозку і формування здібності до навчання.

Роль дорослих полягає в грамотно побудованій роботі з дітьми, яка обов’язково призведе до позитивних результатів; якщо не враховувати особливості формування і розвитку мозку, то у дітей виникнуть труднощі при навчанні в школі, можуть навіть утворитися патології в розвитку мозку.

Для нервової системи старших дошкільників характерно:

1. Висока пластичність всього організму, особливо вищої нервової діяльності та психіки, легка здатність до навчання.

2. Багаті потенційні можливості.

3. Взаємозалежність фізичного і психічного розвитку.

4. Емоційний стан дитини дуже сильно впливає на його ставлення до навколишнього світу.

5. Тонка диференціювання емоцій.

6. Потреба в різноманітній руховій активності.

7. Потреба в спілкуванні з дорослими і однолітками.

8. Дуже висока пізнавальна активність.

До п’яти років у дітей мова практично чиста (мовний апарат сформований, мовні центри оформлені), діти вільно оперують поняттями, йде закріплення матеріалу.

Збільшується обсяг пам’яті, а швидкість запам’ятовування знижується.

До семи років мозок дітей функціонально сформований і здатний здійснювати складні розумові дії: узагальнення, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, диференціювання, запам’ятовування. Мова чиста, дитина вільно оперує поняттями, може одночасно говорити, діяти з предметами, стежити за діями інших, оцінювати ці дії. Але на тлі цих можливостей залишається високою функціональна виснаженість кори головного мозку: дитина швидко втомлюється, особливо від одноманітної й нецікавої діяльності. Складні заняття, особливо на тлі обмеження рухової активності, в гіршому випадку можуть викликати органічні ушкодження клітин кори (особливо якщо дитина приступає до систематичних складним заняттям з п’яти-шести років); зазвичай пошкодження кіркових клітин не наступає, а спостерігається їх функціональне перенапруження. Такі функціональні розлади вищої нервової діяльності отримали назву неврозів.

Причини неврозів:

1. Дуже складні завдання, з якими нервова система не може впоратися. Парадокс у тому, що дорослим це завдання видається легким і простим, тому що їх кора має значно більші можливості.

2. Завдання не складні, але одноманітні, нецікаві, нудні.

3. Емоційний дискомфорт: дитина боїться, що не впорається з роботою, що його будуть лаяти, а можливо, і насміхатися над його незграбністю.

4. Перенапруження мозкових клітин, яке має місце при систематичному стомленні, в обстановці постійних заборон і вимушених обмежень. Нерідко “пусковим” моментом у виникненні неврозу є словесний подразник: це може бути порівняння дитини з кимось з його однолітків, образа, приниження.

Батьки повинні бути дуже обережні при виборі занять та ігор для дитини. Підбирати їх слід у відповідності з інтересами дитини; якщо дитина вередує, відволікається, то не робити зауваження, не примушувати, а краще змінити діяльність: втомився слухати казку – запропонуйте йому програти якийсь сюжет казки. Іншими словами, намагайтеся інтелектуальну діяльність замінити руховою активністю.

До неврозів також наводять:

5. Сварки дорослих в сім’ї.

6. Нерівне ставлення дорослих до дитини (наприклад, тато дозволяє, а мама – ні).

7. Третирування дитини іншими дітьми і дорослими.

8. Фізичний вплив на дитину.

9. Велика кількість інформації, особливо що отримується через телебачення, комп’ютер. Нервова система не здатна обробити весь потік інформації, відрізнити реальність від віртуальності.

10. Порушення сну. Під час сну мозок відпочиває, йде обробка інформації та короткочасна пам’ять переходить в довготривалу. При порушеннях сну цього не відбувається.

11. Хронічні захворювання. У процесі лікування дитина відчуває нервово-емоційний вплив, фізичне (струми високої частоти, ультразвук і ін), хімічна (лікарські препарати), біологічне (вакцини, сироватки). Вплив цих факторів не може не позначитися на роботі нервової системи. Тому лікувати дитину можна тільки під наглядом лікаря, дотримуючи всі рекомендації.

12. Стресові ситуації. Організм витрачає дуже багато сил на боротьбу зі стресом (стрес – напруга). Якщо стреси виникають часто, то нервова система виснажується, що провокує депресію. Найчастіше це проявляється в гіперактивності: діти схильні неспокою, невгамовність, весь час прагнуть кудись бігти, агресивні.

Ознаки неврозів:

1. Примхи.

2. Швидка стомлюваність, млявість.

3. Нав’язливі рухи (посмикування головою, плечима, причмокування, покашлювання, одноманітні повторювані рухи руками і ногами).

4. Страх темряви, самотності.

5. Вегетативні реакції організму:

– Посилене слиновиділення,

– Часті ковтальні руху;

– Нервовий кашель;

– Нервові блювоти,

– Сльози без приводу;

– Зниження звучності голосу.

6. Заїкання (логоневроз).

7. Нервові тіки (мимовільне скорочення м’язів).

8. Говоріння уві сні.

9. Нетримання сечі (енурез).

10. Відмова від їжі (анорексія внаслідок втрати апетиту).

Уміння розпізнавати початок, витоки цього стану, запобігти й ліквідувати його вчасно – найважливіше завдання дорослих. Розлади нервової системи легше попередити, ніж лікувати.

Створення сприятливих умов для різноманітної діяльності дітей відіграє не менш важливу роль для їхнього оздоровлення, ніж всі проведені лікувальні процедури.

Профілактика нервовості:

1. Виключити надмірні навантаження.

2. Не пред’являти завищені вимоги до дитини.

3 Реально оцінювати реальні можливості і сили дитини.

4. Завжди знайти привід похвалити дитину.

5. Грамотно організовувати відпочинок (сон, прогулянки, зміна діяльності).

6. Адекватно ставитися до хвороб дитини (не переліковувати і не запускати).

Здавалося б, заходи дуже прості, але користь для організму величезна.

Якщо все-таки ви помітили у дитини хоч одна ознака, характерний для неврозу, необхідно лікування. Воно може полягати не тільки в консультації фахівця, але і в зміні обстановки, раціональному харчуванні (вітамінізація й мінералізація їжі), достатньому перебуванні на свіжому повітрі, заняття спортом. Іноді досить просто поговорити з дитиною, розповісти приклади з власного життя, допомогти йому подивитися на ситуацію по-іншому.

О.Ю. Журбенко, за матеріалами adalin.mospsy.ru