Народився в невеликому містечку, виховувався в прийомній сім’ї, його виганяли зі школи. Кинув навчання в коледжі, «з нуля» став міліардером, пізніше був звільнений з власної компанії, у нього діагностували рак. Зі стану банкрута він піднявся до вершин бізнесу. У нього важкий характер, і можливо, Стів не ідеальний приклад для наслідування, але без сумніву у нього є чого навчитись.

Життєві уроки голови компанії Apple і Pixar Стіва Джобса – це виступ Стіва Джобса перед студентами-випускниками: «Сьогодні я розповім вам три історії з мого життя. І все. Нічого грандіозного. Просто три історії.»

Перша історія – про з’єднання трьох точок

Я покинув коледж після перших 6 місяців навчання, але залишався там в якості «гостя» ще близько 18 місяців. Я не бачив змісту, не знав чим хочу займатись у своєму житті, не розумів, як коледж допоможе мені це усвідомити… І ось, я просто тратив гроші батьків, які вони складали все життя. Тому, вирішив не марнувати час та гроші… Спочатку я був наляканий, але озираючись назад розумію, що це було моїм найкращим рішенням за все моє життя. Багато з того, з чим я зіштовхувався, ідучи за своєю інтуїцією та цікавістю – виявилось потім безцінним.

Ось вам приклад : Рід Коледж завжди пропонував найкращі уроки по каліграфії. Так як я вже був вільним слухачем, я вирішив відвідувати ці уроки. Завдяки такому рішенню я дізнався про serif і sans serif, про відступи між літерами, про те, що робить шрифти прекрасними. Ніщо з того не видавалось корисним для мене, але 10 років по тому, коли ми створювали перший Макінтош, все це пригодилось. І Мак став першим комп’ютером з красивими (найкращими) шрифтами. Якби я не записався на той курс в коледжі, у Мака ніколи б не було таких гарнітур та шрифтів.
Звичайно, неможливо було з’єднати точки дивлячись вперед. Ви можете зробити це тільки озираючись в минуле. Тому, вам доведеться віднайти та довіритись тим точкам, котрі ви якось поєднаєте в майбутньому. Вам доведеться на щось покластись: на с свій характер, інтуїцію, свою долю, карму чи щось інше. Такий підхід ніколи не підводив мене та змінив моє життя.

Моя друга історія – про кохання та втрату

Мені пощастило – я знайшов те, що люблю робити в житті досить рано. Стів Возняк і я заснували Аррlе в гаражі моїх батьків, коли мені було 20 років. Тоді ми тяжко працювали і через 10 років Аррlе виріс з двох людей в гаражі до $2-мільярдної компанії з 4000 працівників.

Ми випустили наше найкраще творіння Макінтош, коли мені ще не виповнилось 30-ти років. Наступного року мене звільнили. Як вас можуть звільнити з компанії, яку ви створили? Під час активного зросту нашої компанії ми з Возняком наймали талановитих людей, аби активно розвиватись і перші п’ять років все йшло відмінно. Та потім, наші бачення майбутнього почали розходитись і ми посварились. Рада директорів перейшла на сторону Возняка, тому в 30 років я був звільнений. Публічно. Те, що було змістом мого життя – пропало.

Кілька місяців я не знав що робити і відчував, що втратив естафетну паличку. Це було публічним провалом, і я навіть думав, аби втекти кудись подалі. Але щось повільно почало прояснюватись – я все ще любив те що робив. Події в Аррlе тільки злегка все змінили. І я вирішив почати все спочатку.

Тоді я цього не розумів. Але виявилось, що звільнення з Аррlе було найкращим, що могло трапитись зі мною. Адже тягар успіху змінився на легковажність початківця. Я звільнився і ввійшов в самий креативний період мого життя. За наступні 5 років я заснував компанію NeXT, іншу компанію Pixar та закохався в дивовижну жінку Лорен. Pixar створив перший комп’ютерний анімаційний фільм «Історія іграшок», та сьогодні є найуспішнішою анімаційною студією у світі.

В результаті дивних подій Аррlе купила NeXT, я повернувся в Аррlе і технологія розроблена в NeXT стала серцем сьогоднішнього відродження Аррlе. А ми з Лорен стали чудовою родиною.

Я переконаний, що нічого б не відбулося, якби мене не звільнили з Аррlе.

Інколи життя «б’є по голові цеглиною», але не втрачайте віру, любіть те, що ви робите. Якщо ви ще не знайшли – шукайте. Це як в коханні: ви відчуєте, коли знайдете. Не зупиняйтесь.

Моя третя історія – про смерть

Коли мені було 17, я прочитав цитату : «Якщо ви живете кожен день так, ніби він останній, колись ви таки виявитесь праві». Цитата справила на мене враження і з того часу, вже 33 роки я дивлюсь в дзеркало і запитую себе «Якби сьогоднішній день був останнім в моєму житті, захотів би я зробити те, що збираюсь зробити сьогодні?» І коли тільки відповідь була «ні», я розумів, що щось потрібно міняти.

Пам’ять про те, що я скоро помру – дуже важливий інструмент, котрий допомагає мені приймати важливі рішення в моєму житті. Тому що все інше – чужі думки, гордість, страх перед невдачами – все це падає перед обличчям смерті, залишаючи тільки те, що важливо.

Минув майже рік з того дня, коли мені поставили діагноз: рак підшлункової залози ( я навіть не знав що це за орган). Лікарі сказали, що мені залишилось жити 3-6 місяців. Мій лікар порадив піти додому та залагодити всі свої справи. Це означало переконатись в тому, що все добре влаштовано, спробувати сказати своїм дітям те, що мав би сказати за наступні 10 років… це означало попрощатись.

Але, коли наступного дня провели біопсію, виявилось, що цей рідкісний тип раку можна вилікувати операцією. Мені зробили таку операцію і тепер все гаразд. Переживши цей день поруч зі Смертю – я можу сказати, що: «Смерть , найкращий винахід Життя».

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя думками інших людей. Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше – майте хоробрість йти за своїм серцем та інтуїцією. Вони, якимось чином, вже знають ким ви хочете стати насправді. Все інше – другорядне.

Ось такі три історії – три точки, що є опорою в моєму житті.

І наостанок: ми знаходимось тут, щоб зробити свій внесок в цей світ. А інакше навіщо ми тут?