Чим насправді є віртуальний світ? Які негативні і чи є позитивні наслідки захоплення дитини тією чи іншою комп’ютерною грою? У даній статті ми спробуємо розібратися в цьому питанні.

Цілком ймовірно, що багато прихильників новітніх технологій висловляться «за» те, щоб діти грали в комп’ютерні ігри, адже вони сприяють активному розвитку дитини.

Тим не менш, «розвиваюча функція» віртуального світу – це лише черговий міф. Що здатні розвинути комп’ютерні ігри? Швидкість реакції і увагу? А яке відношення це має до загальних цілей виховання дитини? Безумовно, якщо зводити процес виховання виключно до розвитку психічних функцій людини, комп’ютер активно сприяє цьому. Але тоді не буде нічого дивного, коли ваша дитина перетвориться в індивідуума з винятковою швидкістю реакції, але аморальну і нецілеспрямовану людину. Якщо ж виховання сприймати в класичній площині, як плекання душевної зрілості людини, то який стосунок до цього має швидкість реакції?

Але не варто бути виключно категоричним, розглядаючи комп’ютер виключно як негативний об’єкт. Звісно, сучасні технології – це невід’ємна частина нашого життя. Завдяки комп’ютеру ми здатні істотно скоротити витрати часу, виконуючи величезний обсяг різноманітних завдань, а зекономлений час використати на власний розвиток. Крім цього, комп’ютер є безцінним джерелом актуальної інформації, завдяки комп’ютеру ви зможете знайти безліч книг, пошукати найсвіжіші новини у сфері вашої професійної діяльності та багато іншого.

Але чи не краще для розвитку дитини було б купити дитячий спортивний куточок тут – http://toymarket.kiev.ua/catalog/sportivnye-ugolki-/ ? Було б більш логічно.

У світлі негативної тенденції мова йде зовсім не про сам комп’ютер, а про випадки зловживання роботою з ним. Про перетворення інструменту і технічного помічника в об’єкт пристрасті і залежності.

Залежність від якогось явища або пристрасть до певного об’єкту має свій медичний термін – адитивний синдром. Не варто описувати жахливі випадки клінічної залежності дитини від комп’ютера, ігор і віртуальної реальності. Проаналізуйте, скільки часу ваші діти проводять біля екрану монітора і задумайтеся, чи все це проводиться з реальною користю? Тоді ви зможете прийняти тверезе рішення стосовно того, пускати техніку в життя дитини чи ні.