Ймовірно, автор салату – купець Анастас Богомолов, господар популярних їдалень і трактирів в Москві.

У революційний час відвідувачі його закладів частенько напивалися, починали ревно сперечатися про долю батьківщини і, звичайно, це переростало в бійки, які не обходилися без биття тарілок, склянок і псування меблів.

Тоді Анастасу в голову прийшла геніальна думка про створення народного салату, який став би хорошою закускою і символом об’єднання. Блюдо було подано вперше напередодні 1919-го Нового року. Головним інгредієнтом салату став, звичайно ж, оселедець, улюблений продукт простих трудящих, яку Анастас доповнив цибулею, картоплею та морквою, ну і на завершення, вкрив це все шаром буряків, як криваво-червоний прапор. Щоб не забувати про ворогів трудящих – салат був густо приправлений західняцьким капіталістичним французьким майонезом. Ефект не змусив себе довго чекати і гості стали дуже активно закушувати горілку цією простою, але дуже поживною і смачною стравою, і як наслідок, завдяки гарній закусці – бійок дійсно стало менше.

А чи знаєте Ви звідкіля пішла така назва? Не так все просто. Слово «шуба» – це абревіатура «Ш.У.Б.А.» і російською мовою вона розшифровується так: «Шовинизму и Упадку — Бойкот и Анафема».

Згодом ім’я автора рецепта найпопулярнішого і улюбленого салату забулося, а саму закуску стали називати просто «Оселедець під шубою».

До речі, найбільшого “Оселедеця під шубою” – 305 кг і 7 м завдовжки – приготували п`ять кухарів з помічниками в калінінградському Музеї Світового океану під час святкування Дня оселедця. І, звичайно ж, вся вона була з’їдена!

Цікаво, що відома фраза Іполіта з фільму Ельдара Рязанов «Іронія долі або З легким паром!”, яка звучить так – «Какая гадость, эта Ваша заливная рыба!» – привела до того, що після виходу фільму в прокат оселедець під шубою обійшов за популярністю заливну рибу.