Правда про брехню

Казати неправду негарно, чи не так? Це нам говорили у дитинстві батьки, а ми повторюємо це своїм дітям. При цьому, ми думаємо так само як і наші батьки: так ми навчимо дитину говорити правду.

Що ж таке дитяча брехня?

Приблизно до чотирьох років діти взагалі не розрізняють понять “брехня” і “правда ”. Вони прямо висловлюють свої бажання і емоції – плачуть або влаштовують істеричні скандали, якщо батьки ігнорують їхні вимоги. З початком формування образного мислення (5-6 років) картина змінюється. Починається період “білої” брехні. На цьому етапі перекручення реальності – цілком природне явище. Діти фантазують, розповідають різні небилиці, плутаються і не можуть відокремити правду від вигадки, приймають бажане за дійсне. Разом з тим є випадки, коли у ранньому віці карапуз починає вигадувати різні нісенітниці, які дорослі не розуміють, але щиро радіють за своє чадо і за це хвалять його. Як правило, це діти емоційно виразні і їм подобається позитивна увага дорослих. Дуже швидко малюк починає розуміти, за що він отримує таку винагороду і починає повторювати свої “вистави”. Згодом переважна більшість поступово реалізовує свої фантазії в ігровій діяльності, яка посідає провідне місце в житті дошкільника і набуває творчого характеру.

Правда про дитячу брехнюПосієш звичку – пожнеш характер

Є дітки, які з перших кроків життя, вимагають особливого ставлення до своєї персони, хочуть бути постійно в центрі уваги. Це супроводжується проявами пустого вихваляння, базікання. Дитиною керує гостре бажання привернути увагу, здивувати оточуючих. І якщо дорослі вчасно не звернуть на це увагу, то така брехливість поступово переросте у звичку. Вихід один – щоразу при неправдивих фантазіях спокійно “розвінчувати” брехунця, як ще маленького бешкетника, якому вже час подорослішати і не смішити оточуючих.

Досить поширеною є позиція: брехня з благородною метою. Наприклад, коли дитина готує сюрприз для близьких і щоб не розгадали її задум вдається до неправди. Або ж, щоб захистити друга, дитина бере на себе провину чи небажання засмутити близьку людину. Звичайно мотив, яким керується дитина при цьому, не лежить на поверхні. І батьки спочатку бачать сам факт дитячої брехні. Тому поведінка дорослих повинна бути завжди виважена і спокійна.

Правда про дитячу брехнюДжерело брехні

Страх. Найчастіше це прагнення уникнути покарання. Зрозуміло, що йдеться про проблеми у сімейному вихованні. Дитина у такій сім’ї повинна чітко підкорятися волі батьків, їм не суперечити. З часом, малюк починає віддалятися від батьків, приховувати справжні свої думка і дії, а згодом – схилятися і до брехні.

Батьки! Нагадуємо всім відомий факт, що Ви є зразком для наслідування. Часто все починається з того, коли діти стають свідками брехні зі сторони батьків. Дитина запам’ятовує такі ситуації, а згодом, такими штампами, обов’язково, скористається. І тут, головне… почати, а вдруге – вже буде значно легше. І чим довше дитині вдається обдурювати дорослих, тим складнішою стає проблема виходу на шлях правди.

Батьківська любов – велика сила

Кожній родині варто прийняти за правило: привчати дитину з перших кроків сміливо говорити правду і мужньо терпіти покарання, на яке вона заслужила. Дорослі при цьому завжди емоційно і виразно мають підкреслювати своє ставлення до сміливих проявів чесності дитини і водночас бути зразком такої ж самої принциповості для власних чад.

Типи брехні (за психологом С.Холлом):

“Героїчна брехня” –  засіб досягнення «благородної мети».
“Партійна брехня” – наслідок особистих стосунків, коли працює принцип “ правда для друзів і брехня – для ворогів”.
“Егоїстична брехня” – яка продиктована особистими інтересами.
“Фантастична брехня” – це любов до фантазування, найчастіше проявляться у грі.
“Патологічна брехня” – в основі якої лежить нездорове бажання брехати оточуючим.

Детектор брехні

У першу чергу зверніть увагу на погляд: коли дитина починає брехати, її очі починають рухатися по діагоналі, вона може ховати погляд, або ж, навпаки, зухвало дивиться.

Про намір збрехати свідчать рухи рук: пальці тягнуться до рота, до носа – це несвідомий прояв сорому. А страх перед викриттям змушує долоні пітніти, а пальці – тремтіти.

Голос також пов’язаний з емоціями. Відтак, коли дитина каже неправду, то може змінитися інтонація, тон, темп мови. Крім цього, діти часто починають використовувати слова типу “ну”, “е-е-е”. Хто знає своє “чадо” краще за батьків? Зверніть увагу на нюанси мови, поведінки, і все стане на свої місця.

Якщо дитина тільки збирається сказати неправду, вона може повторювати за вами останню фразу (ваше запитання), даючи собі час на обмірковування брехні.

Маленький фантазер спробує приховати неправду за розмовою “ні про що”, або ж взагалі змінити тему.

Здавалося б, брехня — справа проста і доступна кожному.
Тим часом, жодного разу мені не доводилося бачити брехуна,
що вдало збрехав би тричі підряд. 

Джонатан Свіфт

Катруся Скіпор

СПОДОБАЛОСЬ? КОРИСНО? ЗБЕРЕЖИ ТА ПОДІЛИСЬ З ІНШИМИ!
Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Pin on PinterestShare on VKShare on RedditShare on LinkedInEmail this to someone

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *